Учасниця проєкту «Місце надії України» розповіла про свій шлях від втрати до відродження, приклад сили духу, жіночої віри й любові до своєї землі.
Пані Наталю, розкажіть, будь ласка, про себе.
Мене звати Наталя Пояркова, я родом із села Лупареве, Галицинівської територіальної громади Миколаївської області. За фахом я – працівник культури. Закінчила Миколаївський коледж культури, а згодом – Миколаївський університет культури та мистецтв. Вже 14 років працюю у Лупарівському сільському клубі, де присвятила себе розвитку народних традицій, мистецтва та культурного життя громади.
Маю двох доньок – Анастасію (7 років) та Тетяну (9 років). Вони – мої головні натхненниці та помічниці у всіх творчих справах.
Розкажіть про свою справу, яку зараз розвиваєте?
Моя справа ще молода, але дуже близька серцю. У кінці 2024 року я відкрила ФОП (третя група) – і саме це стало початком розвитку зеленого туризму в нашій громаді. Так народилася «Садиба Лаванда Пояркова» – простір, який поєднує агротуризм, крафтове виробництво та народні ремесла.
На сьогодні на території садиби вже висаджено близько трьох тисяч кущів лаванди, з якої ми плануємо виготовляти натуральну продукцію: ароматні чаї, свічки, мило, саше та інші лавандові вироби.
Окрім цього, ми плануємо проводимо майстер-класи, тематичні події та фотосесії серед квітучої лаванди, щоб кожен відвідувач міг відчути атмосферу спокою, краси й натхнення.
У планах – розвиток нового напрямку: створення етномузею «Де традиції оживають». Його мета – зберегти та передати українську культурну спадщину через ремесла, побут і творчість.
А що надихнуло, чому обрали саме цю діяльність?
До початку повномасштабної війни ми з чоловіком мріяли створити туристичний магніт у нашій громаді – місце, де люди могли б відпочивати душею, насолоджуватися природою й українською автентичністю. Ми навіть закупили 7 тис. маленьких саджанців лаванди і посадили їх на дорощування.
Та в наше життя прийшла біда – на початку війни загинув мій чоловік. Разом із дітьми ми були змушені покинути дім і виїхати до Естонії, шукаючи прихистку. Там ми прожили два з половиною роки, але серце весь цей час тягнулося додому.
Повернувшись до України, я побачила, що село постраждало від обстрілів і пожеж, і більшість лаванди була знищена. Спершу мені здавалося, що сили покинули, але потім прийшло розуміння: я маю продовжити нашу спільну мрію – в його честь.
Так народилася «Садиба Лаванда Пояркова» – місце пам’яті, любові й відродження.
Для мене лаванда – це символ вічного кохання, спокою й сили духу. Я хочу, щоб моя садиба стала місцем сили для інших людей – де кожен зможе знайти гармонію, зцілитися душею, відновити своє ментальне здоров’я і повірити, що життя продовжується, навіть після найважчих втрат.
Чи важко було ось так починати, практично з нуля?
Шлях був непростим, адже я розуміла, що для реалізації ідеї потрібні фінансові вкладення, а на той момент власних коштів не було. З усього, що збереглося після війни, – трохи живців лаванди. Та навіть із цього я вирішила почати.
Почала з маленької ділянки землі та великої мрії. Висадила понад три тисячі кущів лаванди, які стали символом відродження й нового життя.
Щоб розвивати справу, я почала навчатися, брати участь у грантових програмах, писати проєкти та шукати можливості для залучення підтримки.
Зараз поступово втілюю наступні кроки: планую створити етно-музей для проведення майстер-класів, облаштувати зону для фотосесій і зробити територію садиби затишним, натхненним місцем для гостей.
Звичайно, мені дуже допомагає моя родина, яка є основною підтримкою й опорою.
Мої доньки – мої крила, заради яких я щодня йду вперед і показую, що не можна здаватися, навіть коли важко.
Саме їхні усмішки, дитячі обійми й віра в мене додають сил рухатися далі та розвивати нашу спільну справу.
Звідки черпаєте інформацію для ідей та розвитку бізнесу?
Мої основні джерела натхнення – це навчання, спілкування та постійний розвиток. Я активно проходжу онлайн-курси та тренінги з підприємництва, маркетингу, агротуризму, беру участь у проєктах підтримки малого бізнесу та жіночого лідерства. Зокрема, мені дуже допомогла участь у проєкті «Місце надії України». Саме завдяки цим ініціативам отримую нові знання, знайомлюся з експертами та однодумцями.
Велику роль відіграє також досвід інших фермерів, крафтових виробників і власників зелених садиб – ми обмінюємося ідеями, ділимося практичними порадами, підтримуємо один одного.
Також активно вивчаю європейський досвід агротуризму, аналізую, як там поєднують традиції, екологічність та сучасний підхід до відпочинку. Переглядаю навчальні відео, читаю професійні статті, надихаюся історіями успішних жінок-підприємиць, які створили власні туристичні осередки.
Окреме джерело натхнення – це майстри народної творчості: спілкування з ними допомагає глибше відчути українські традиції, зрозуміти філософію ручної праці, що я впроваджую у своїй "Лавандовій еко-садибі".
І, звичайно, найбільше надихає сама природа, земля, лаванда – її аромат, краса і сила нагадують, що навіть після найважчих часів усе може розквітнути знову.
З якими труднощами стикались в роботі, та як їх вирішували?
Найважче було починати після повернення з-за кордону, без ресурсів і з емоційним виснаженням. Але кожен день праці на землі, кожен новий кущ лаванди давав сили рухатися далі. Вирішувала проблеми поступово, власними руками, іноді – завдяки грантових програм.
Як ви дізналися про проєкт “Місце надії України”?
Усе почалося з моєї вчительки, Борисенко Людмили Григорівни, яка буквально «закинула» мене туди – і я погодилася відвідати заняття. Це рішення стало одним із найважливіших у моєму житті.
Які враження залишилися від участі в проєкті?
Завдяки проєкту «Місце надії України» у моєму житті відкрилася нова сторінка. Я дуже вдячна Інні, координаторці проєкту у Миколаєві, за підтримку, розуміння та натхнення. Саме завдяки цим заняттям я отримала багато нових знань: навчилася писати грантові заявки, будувати бізнес-модель, вести соціальні сторінки та презентувати власну ідею.
Результатом стало те, що я написала свій грант і виграла його! Грант був від благодійної організації «Щедрик» та «Oxfam», за що я безмежно вдячна.
Що запам’яталося найбільше?
Дуже сподобалася атмосфера взаємопідтримки, професійність тренерів і практичний підхід. Було приємно бачити, як кожна учасниця зростає, як народжуються нові ідеї та колаборації. Проєкт подарував не лише знання, а й нових друзів і віру в себе.
Як змінилося ваше життя після участі в програмі?
Згодом мене запросили як спікерку на захід «Жіночий бізнес без меж», де я мала честь поділитися своєю історією – як усе починалося, з якими викликами стикалася та які кроки допомогли мені не зупинятися на шляху до мрії.
Цей проєкт став для мене не просто навчанням – він став підтримкою, поштовхом і вірою в те, що навіть після найтемніших часів можна відродитися й створити щось прекрасне.
– Що б ви хотіли побажати іншим жінкам, які шукають свою “місце надії”?
Не чекайте «ідеального моменту» – починайте з того, що маєте сьогодні, навіть якщо це лише маленька ідея чи мрія. Кожен крок вперед наближає вас до вашої великої справи.
Вірте у власні сили, бо жіноча енергія здатна відроджувати і творити навіть після найважчих випробувань. Не бійтеся робити помилки – вони лише роблять вас сильнішими та мудрішими.
Вкладайте у свій бізнес серце, душу та любов, і він обов’язково розквітне. Нехай ваша мрія стане реальністю, а шлях до неї буде сповнений натхнення, радості та підтримки людей, які вірять у вас.
Коли Юлія дізналася про проєкт «Місце надії України», вона працювала аналітиком у сфері медичної статистики – відповідальною, але доволі рутинною роботою, що вимагала точності та великого обсягу звітності. Комп’ютером вона користувалась, але, як сама зізнається, «звітність у мене максимум велася у блокноті».
Курс із комп’ютерної грамотності, організований у рамках проєкту, став для неї справжнім проривом. Програма навчання в IT-академії охоплювала базові офісні програми, роботу з хмарними сервісами, Google-диском, Excel — з формулами, таблицями, підрахунками.
«Я зрозуміла, що раніше просто не використовувала свої можливості. Тепер я можу складати електронні таблиці, автоматизувати звітність і навіть впроваджую ці навички на своїй роботі», – розповідає Юлія.
Проєкт допоміг не лише їй, але й багатьом жінкам, зокрема переселенкам, які стикнулися з пошуком роботи після вимушеного переїзду, відзначає Юлія.
«Сьогодні ще й досі є випадки, коли дівчата не вміють не лише користуватися програмами, але й елементарно вмикати комп’ютер. Звичайно, ці жінки не могли знайти роботу, бо скрізь вимагаються хоча б елементарні знання комп’ютера. І курс їм у цьому дуже посприяв».
Проєкт не лише дав Юлії нові знання, а й відкрив світ цифрових можливостей. Завдяки навчанню вона стала ініціаторкою змін у своїй компанії – запропонувала оптимізувати процеси через електронні таблиці, автоматизацію обліку. А головне – відчула впевненість у собі та власній компетентності.
«Я побачила, наскільки важливо вчитися новому, навіть якщо здається, що вже пізно або ти не в тій сфері. Проєкт показав: можна почати з нуля і стати кращою версією себе».
Сьогодні Юлія з усмішкою згадує ті офлайн-заняття, де кожна учасниця мала свій рівень знань, а викладач знаходив підхід до кожної. Саме тепла, підтримувальна атмосфера та віра в можливості жінок допомогли Юлії розкрити себе.
Проєкт «Місце надії України» став для неї фундаментом для подальшого розвитку – саме після нього вона повірила, що здатна не лише професійно рости, а й створити щось власне.
Привідкриємо таємницю: сьогодні серед амбітних планів Юлії – створення сучасного реабілітаційного центру, оскільки дівчина також має психологічну освіту. Вона мріє допомагати людям, що ментально постраждали від війни, і вже має деякі напрацювання в цьому сенсі: подані заявки на грант для обладнання майбутнього центру.
Історія Юлії доводить: навіть один крок назустріч новим знанням може змінити життя.
5 простих кроків, щоб розпочати свій шлях до нових можливостей
🎉 Дорогі наші жінки, партнерки та всі, хто разом із нами створює «Місце надії України»! 💙💛
Милі жінки! 💖
Проєкт «Місце надії України» щиро вітає вас з Різдвом Христовим! 🎄✨
Потребуєте допомоги у сфері сільського господарства, маркетингу, бізнесу, податкових питань чи професійного розвитку? Наші експерти готові допомогти Вам!
Ми дбаємо не лише про розвиток і підтримку, а й про ваш затишок вдома.
Пропонуємо добірку з п’яти мотиваційних фільмів про сильних та надихаючих жінок.
Представниці нашої команди та учасниці проєкту взяли участь у Get Business Festival, який відбувся 12 грудня в Києві.
Дорогі учасники, ми раді оголосити імена переможців нашого творчого конкурсу:
